Трохи історії

     Генріх Вільгельм Йозеф Герман Госсен

(1810 -1858) - видатний німецький дослідник, "людина однієї ідеї, яка виявилась безсмертною", яскравий приклад вченого, який випередив свій час.

 Він народився у невеликому містечку Дюрен поблизу Кельна, який входив у ті часи до складу Наполеонівської імперії. Батько Генріха був збирачем податків при французькій адміністрації, а згодом — при відновленому після краху французької імперії прусському уряді. Г. Госсен вивчав право та державне управління в університетах Бонна та Берліна, займався самоосвітою, виявляючи неабиякі здібності до математики. З 1834 р. він поступив на державну службу, однак кар'єра його не була вдалою. Відтак Г. Госсен пішов у 1847 р. у відставку і зайнявся страховою справою. У 1853 р. під час епідемії тифу хвороба підірвала його здоров'я. У 1858 р. вчений помер від туберкульозу легенів. Видана у 1854 р. книга "Еволюція законів людської взаємодії" покликана була, на думку автора, здійснити переворот в економічній науці подібній до того, який зробив М. Коперник в астрономії. Однак книга залишилась непоміченою і не отримала визнання сучасників Г. Госсена. Розчарований автор знищив більшу частину тиражу. Після того, як у 1870 р. відомий англійський маржиналіст B.C. Джевонс виявив, що практично всі найважливіші ідеї граничного аналізу знайшли відображення у надісланій йому книзі невідомого німецького автора, випадково купленій у букініста, Г. Госсен заново був "відкритий" як один із найвидатніших представників нової наукової течії. Його праця була перевидана у 1889 р. і отримала широке визнання. 
Перший закон Госсена (закон насичення потреб або принцип спадної граничної корисності) розкриває залежність, згідно з якою "Величина (інтенсивність) задоволення буде послідовно зменшуватися, якщо ми будемо безперервно задовольняти свою потребу в тому самому задоволенні до того часу, поки не досягнемо пересичення". Важливо зазначити, що вчений вперше показав, що задоволення потреб має поступовий характер. Він зобразив принцип спадної граничної корисності за допомогою кривої, показавши її відмінність від кривої попиту. 
Другий закон Госсена (закон вирівнювання граничних корисностей, або закон) рівномірного задоволення потреб) наголошує на тому, що оптимальна структура споживання досягається за умов рівності граничних корисностей благ, які споживаються. "Для того, щоб досягнути максимальної суми задоволень, індивід, який має вибір між різними видами задоволень, але не має вдосталь часу, щоб випробувати їх усі, — зазначав Госсен, — зобов'язаний  випробувати їх усі частково ще до того, як він повністю випробує найбільш сильне з них. Співвідношення між ними має бути таким, щоб у момент переривання величина усіх задоволень була однакова". Другому закону вчений дав математичну інтерпретацію, розглянувши лінійну залежність між корисністю та кількістю блага. Таким чином, із законів Госсена випливає принцип рівності граничне норми заміщення, згідно з яким за існуючих альтернатив розподілу певне блага можливий "ефективний розподіл", відхилення від якого пов'язане з втрами від вибору інших варіантів. Важливо, що цей принцип залишається змінним незалежно від того, чи йдеться про розподіл фіксованого доходу між певною кількістю споживчих благ, розподіл фіксованих виплат між певні набором виробничих факторів, розподіл фіксованого часу між працею і дозвіллям тощо. Аналізуючи причину обміну, вчений зазначив, що підставою для здійснення останнього є нерівноцінність одних і тих самих благ для учасників відносин обміну. Відтак обмін Г. Госсен розглядав як джерело приросту коріності для кожного його учасника, наголошуючи на тому, що обмін продовжуватися до того моменту, доки не урівноважаться (урівняються цінності останніх одиниць двох благ). Формулюючи умови оптимальної рівної ваги, вчений наголошував, що необхідними умовами їх реалізації є відсутність монополізму, рівність можливостей суб'єктів господарювання, стабільність цін тощо.